Опис власного педагогічного досвіду

Технологія «Створення ситуації успіху» 

як засіб 

формування у молодших школярів 

бажання і вміння вчитися»

Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні,

збудити в їхніх серцях почуття гордості, 

власної гідності – це перша заповідь виховання. 

У наших школах не повинно бути нещасливих дітей,

душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні.

Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил

дитини, які породжують енергію для переборення

труднощів, бажання вчитися.

В. О. Сухомлинський

Актуальність досвіду:

Виховання покоління людей, здатних ефективно навчатись протягом життя- провідна ідея сучасної освітньої політики в Україні.Саме «через формування в учнів бажання і вміння вчитися» Державний стандарт початкової загальної освіти передбачає здійснення всебічного розвитку і виховання молодшого школяра.

Головним діючим персонажем у навчальному процесі є учень. Зусилля вчителя початкових класів спрямовуються на те, аби він учився. А для цього необхідно, щоб молодший школяр хотів навчатися і міг це робити. Якщо не навчити дитину вчитися, бути компетентною у вирішенні тієї чи іншої проблеми, то вже з перших кроків шкільного життя вона зустрінеться з труднощами, невдачами, які поступово знищать її бажання вчитися. Як же створити такі умови у навчально-виховному процесі, щоб інтерес та зацікавленість до навчання у наймолодших школярів не зникав? А для цього необхідно забезпечити комплекс умов, серед яких важливе місце посідає технологія «створення ситуації успіху». Актуальність досвіду зумовлена оновленням змісту початкової освіти, формуванням прийомів самостійного набуття учнями знань (вміння вчитись) та пізнавальних інтересів, формуванням життєвої компетентності дітей молодшого шкільного віку.

Основна ідея досвіду: визначення таких форм і методів, які б найбільшою мірою допомогли дитині зростати в успіху; формувати в учнів мотивацію до успіху у навчанні.

Практичне значення досвіду полягає у застосуванні педагогічної технології «Створення ситуацію успіху» для розвитку особистості дитини, надання можливості кожному вихованцеві відчути радість від бажання та вміння вчитися, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили.

Теоретичне підґрунтя досвіду:

Дитина приходить до школи переповнена бажанням навчатись, але вже через деякий час бажання вчитися зникає. Це – одна з основних проблем навчання. Педагоги всіх часів шукали відповіді на це питання. К. Д. Ушинський зазначав, що дитина, яка не пізнавала радості праці в навчанні, не зазнавши гордості від того, що труднощі подолані, втрачає бажання та інтерес вчитися.

В.О. Сухомлинський стверджував, що методи, які використовуються в навчальній діяльності, повинні викликати інтерес у дитини до пізнання навколишнього світу, а навчальний заклад стати школою радості. Радості пізнання, радість творчості, радості спілкування. Це визначає головний сенс діяльності вчителя: створити кожному учневі ситуацію успіху.

Велику увагу створенню ситуацій успіху приділяє А.С. Бєлкин, доктор педагогічних наук. Він твердо переконаний, якщо дитину позбавити віри в себе, важко сподіватися на його «світле майбутнє ». Одне необережне слово, один непродуманий крок вчителі можуть надломити дитину так, що потім не допоможуть ніякі виховні хитрощі . Уникнути цього допоможуть рекомендації дані в книзі А. С. Бєлкіна «Ситуація успіху. Як її створити? » Також над цією проблемою працювали такі педагоги, як: У. Глассер, Г. А. Цукерман, І. Ф. Харламов, О. С. Смирнов, О.Я. Савченко, С. Якименко та ін.

Сутність досвіду.

Діти приходять до школи не просто вчитися, а вчитися добре. І дуже важливо з перших днів створити їм такі умови, щоб це бажання не згасло. Тому треба прагнути, щоб кожен вихованець повірив у свої можливості, радів дзвінку на урок, зустрічі з учителем, щоб шкільне життя стало для нього змістом особистого. Тільки за таких умов учень зростатиме духовно і розумово.

Першим кроком моєї роботи над даною темою став аналіз Базового компонента дошкільної освіти і Державного стандарту початкової загальної освіти. Ці документи відзначаються вагомістю розвивальних та виховних аспектів. Аналіз дав змогу виявити попередній досвід дітей, збалансувати з наступним, поступово ускладнити та урізноманітнити зміст і напрямки навчально-виховного процесу.

Другим кроком роботи стало створення навчального середовища.

Для того щоб викликати в учнів бажання вчитися, створила відповідне навчальне середовище. Класна кімната облаштована так, що стерається межа між навчальним кабінетом та домашньою кімнатою. Це сприяє кращій адаптації маленького першокласника до нових умов. Створено куточок відпочинку, з килимом на підлозі, де можна поповзати під час фізкультхвилинки, а на перерві та після уроків погратися іграшками, поскладати пазли, пограти в настільні ігри.

На стіні – велика дошка, закріплена такими чином, щоб було зручно писати навіть найменшому на зріст шестилітньому школярику.

У стінній шафі знаходиться дидактичний та роздатковий матеріал, виготовлений власноруч, класна бібліотечка, якою вільно користуються діти під час роботи на уроках і позаурочний час.

Створено творчий куточок, де виставлені кращі матеріали, поробки, виготовлені учнями. Значної уваги приділено озелененню кімнати, що має позитивний вплив на здоров’я дітей.

Третім кроком моєї роботи стала діагностика психофізіологічних особливостей учнів:

- Визначила способи сприймання інформації дитиною, який притаманний їй у звичних умовах повсякденної дії ( глядач, слухач, діяч).

- Застосувала різні види індивідуальних, навчальних, ігрових завдань, які вияскравлюють дитячу особистість, її навчальні уміння, мотивацію, витривалість пам’ять, самоорганізацію, творчу натуру.

Все це допомогло:

- скласти загальну картину щодо рівня сформованості психічних процесів учнів та окреслити індивідуальні траєкторії розвитку;

- визначити оптимальні шляхи подальшого розвитку через об’єднання дітей за результатами визначення типології особистості в спілкуванні;

- окреслити шляхи індивідуальної допомоги кожному, враховуючи рівень тривожності кожної дитини та її шкільної мотивації;

- передбачити результати своєї роботи.

Четвертим кроком роботи було упорядкування навчального матеріалу з урахуванням сучасних досягнень науки для створення ситуації успіху на уроках:

- фактори, що визначають рівень мотивації досягнення успіху;

- операційний етап;

- результативний етап.

Це дозволило правильно організувати життя і навчання кожного учня, забезпечити таке спілкування з дитиною на кожному етапі її розвитку і навчання, яке дасть максимальний ефект.

Фактори, що визначають рівень мотивації досягнення успіху

1) прагнення до успіху;

2) надія на успіх;

3) суб'єктивно оцінена імовірність досягнення успіху;

4) суб'єктивні еталони оцінки досягнень.

Прагнення до успіху можна виразити фразою "Я хочу це зробити". Протилежний варіант виявляється в мовчазному і бездумному сидінні на уроці ("Я вам не заважаю, і ви мене не торкайте"). Саме тому більшість нових технологій навчання ґрунтуються на внутрішньо мотивованій діяльності.

Надія на успіх виражається тезою: "Мені це під силу, я справлюся, я упевнений у собі". Протилежний варіант позиції: "Я не зможу цього зробити, ніколи не справлюся, у мене це все рівно не вийде".

Формування впевненості в успіху в кожного ще до початку виконання навчальної процедури стало для мене однією з найважливіших педагогічних задач.

Імовірність досягнення успіху - це стан, що побутовою мовою виражається так: "Усе залежить від мене, я - джерело, ситуація міняється, якщо я на неї впливаю". Протилежна позиція: "Я - нікчема, від мене нічого не залежить, хтось визначає ситуацію, але не я".

Суб'єктивні (індивідуальні) еталони оцінки досягнень виробляються в процесі безпосереднього спілкування вчителя й учня і реалізують принцип: "Сьогодні я став краще, ніж учора". Подібні орієнтації і визначають "поведінковий сценарій переможця" - людини, що активно діє, багато й охоче працює, досягає бажаного результату.

Операційний етап

Організовую навчальну діяльність таким чином, щоб кожен (обов'язково кожен) відчув силу успіху, що надихає. Адже саме невдачі у навчанні призводять до того, що учень починає втрачати віру в себе, в свої можливості. Тому намагаюсь вчасно підтримати учня, похвалити навіть за не значимий крок до пізнання.

Деякі прийоми створення «ситуації успіху», які
використовую на уроках:

- «Радість класу» — емоційний відгук навколишніх на успіх учня класу,
констатація будь-якого, навіть незначного позитивного результату діяльності,
навіювання у дитини віри в себе.

- «Лінія горизонту» — перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем,
пропонується повторити завдання на більш складному рівні, наче «відсуваючи»
лінію горизонту.

- «Авансування» — вчитель в індивідуальній роботі виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає подібне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.

- «Несподівана радість» - це почуття задоволення від того, що результати діяльності учня перевершили його очікування.

- "Даю шанс" - підготовлені педагогічні ситуації, при яких дитина отримує можливість несподівано розкрити для самого себе власні можливості. Подібні ситуації вчитель може і не готувати спеціально, але його виховний дар проявиться в тому, що він цей момент не упустить, правильно його оцінить, зуміє його матеріалізувати.

- «Загальна радість» - полягає в тому, що б учень досяг потрібної для себе реакції колективу. Вона може бути підготовленою вчителем чи спонтанної, помітною або непомітною. Загальної радістю вважають тільки ті реакції колективу, які дають можливість дитині відчути себе задоволеним, стимулюють його зусилля. Загальна радість - це перш за все емоційний відгук оточуючих на успіх члена свого колективу.

Практика роботи показала, що усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значущості виникає тільки після здолання дитиною своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного ураження та інших видів труднощів.

Намагаюсь, щоб кожен урок ніс в собі позитивний заряд, був насичений красою, любов`ю і радістю. Саме тому на уроках використовую такі прийоми, що сприяють формуванню у дітей бажання вчитися:

- насичення змісту цікавими прикладами, фактами;

- нестандартна форма подання нового матеріалу;

- пізнавальна дискусія;

- аналіз життєвих ситуацій;

- включення учнів у колективну навчальну діяльність;

- створення ситуацій, в яких учневі необхідно оцінити мотиви та результати власної діяльності;

- мотивація закінчення уроку.

У своїй педагогічній діяльності постійно застосовую висловлювання , які підтримують дітей, надають їм наснаги, створюють ситуацію успіху;

- Зняття страху. Допомогає перебороти невпевненість у власних силах. ("Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші шляхи вирішення проблем”).

- Авансування успішного результату. Допомогає вчителю висловити тверду переконаніність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях.

- ( "У тебе обов’язково вийде”, "Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті”).

- Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. ("Можливо краще почати з ...”, "Виконуючи роботу не забудьте про ...”).

- Внесення мотиву. Показує дитині заради чого, кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. ("Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...”).

- Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься. ("Тільки ти міг би...”, "Тільки тобі і можу доручити...”)

- Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. ("Ми дуже хочемо розпочати роботу...”, "Так хочеться поскоріше побачити...”).

- Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якоїсь її окремої деталі. ("Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...”, "Найбільше тобі вдалося...”).

Робота над даною проблемою дає можливість удосконалювати внутрішній світ дитини, дає натхнення для постійної роботи над собою.

Планую і проводжу уроки, в основі яких покладено принцип навчання у співпраці, цим самим надаю дітям можливість досягнути взаєморозуміння, виховую навички спілкування та співробітництва для того, щоб навчити маленького школяра вчитися. Своїм завданням вважаю не тільки "донести” , "пояснити” і "показати” учням, а організувати спільний пошук розв’язання завдання, вирішення проблеми.

На уроках намагаюся використовувати нестандартні форми організації навчання, інтерактивні, інноваційні технології, щоб кожен урок перетворився на урок-мислення, урок-спілкування, урок-діалог, урок-пошук, урок-творчість.

За основу спілкування завжди беру доброзичливість і щирість, принциповість і відповідальність, бо саме від цього залежить чи стане педагог для дитини близькою людиною.

Намагаюся встановити з дітьми гарні, доброзичливі стосунки, створити колектив, спрямувати процес навчання так, щоб дітям було цікаво вчитися самостійно набувати знання і реалізувати їх на практиці.

Для того, щоб підвищити інтерес учнів до самостійного здобуття знань та розвивати навички, уміння вчитися, я використовую такі прийоми:

- Приваблива мета (перед учнемя ставлюпросту, зрозумілуі привабливудля нього мету, що стає для нього особистісно-значущою метою, і він залучається до запланованоїмноюнавчальної діяльності).

- Подив(яподаюнавчальний матеріал у такій формі, що навіть повсякденне стає дивним. Наприклад, вивчаючи тему "Натуральні числа", ставлюзавдання "Діти, назвіть найбільше число". Діти після обдумування з подивом виявляють що такого числа немає).

- Проблемне запитання(правильну відповідь до якого учень зможе сформулювати, отримавши необхідну інформацію під час уроку).

- Помилка в поясненні(пояснюючи матеріал,янавмисно допускаюпомилки. При цьомуяпояснююучням свій намір. Наприклад:ведучи урок математики в початковому класі,язадаюзадачу, яку, замоїмисловами, неможливо розв'язати. Чому? Завдання дітей - знайти відповідну помилку).

- Практичність теорії(введення в теоріюяздійснюючерез практичне завдання, розв'язання якого корисне учням).

- Запитання до тексту(перед вивченням навчального тексту учням дається завдання скласти до нього список запитань, відповіді на які розкриє зміст даного матеріалу).

- Опрацьовуючи передовий педагогічний досвід багатьох вчителів, я склала для себе декілька правил і використовую їх у своїй педагогічній діяльності. Ці правила підвищують результативність у роботі з учнями.

- Я не боюсь ставити хороші оцінки, якщо спостерігаюхоча б мінімальний успіх учня. Адже не відчувши, що таке "відмінно", учень не буде до нього прагнути.

- На уроках надаюдитині можливість почувати себе особистістю, піднімаюне тільки самооцінку, але й самовпевненість у хорошому розумінні цього поняття.Для цього називаюдитину на ім'я, створююситуації успіху і довіри, саме для цієї дитини.

-  Спеціально створюю позитивніситуаціїі обставини , яківизначають можливість підтримання інтересу до навчальної діяльності і досягнення успіху.

- Створюю якомога більше епізодів, випадків, ситуацій, в якихслабкийучень може взяти участь - у нього буде більше можливостей знайти себе.

-  Нормою педагогічної діяльностівважаюставлення до дитини, як до рівного, що виключає право педагога на грубість, різкість, зневажливий тон.

- Я повинна бути цікавою як особистість - непередбачувана, загадкова, особлива.

Враховуючи відмінності учнів щодо сприйняття матеріалу цілісно або частинами, на слух чи зорово, намагаюся постійно поєднувати словесні та наочні методи здобуття інформації, індивідуальні, фронтальні, парні та групові форми роботи.

Результативність роботи над проблемою Технологія «Створення ситуації успіху» як засіб формування у молодших школярів бажання і вміння вчитися»

Результатом роботи є ;

- учень сам визначає мету діяльності або приймає мету, поставлену вчителем, як свою;

- відбирає або знаходить потрібні знання, способи для розв’язання поставленої задачі, здійснює корекцію проміжних результатів;

- виконує практичні дії, прийоми, операції;

- має вміння і навички самоконтролю, самооцінки та постановки нової мети.

МОНІТОРИНГ НАВЧЕНОСТІ УЧНІВ ЗА 2012-2013 Н.Р.

Таблиця. Моніторинг навченості учнів 3 класу з предметів: українська мова, читання і математика.

Висновок

Головне у роботі вчителя – справжній тісний контакт педагога і учнів, який ґрунтується на глибокій повазі до особистості, а не формальні, поверхові стосунки.

Пізнати і навчити дитину у цій складній справі немає готових рецептів. Але вважаю, що насамперед треба зрозуміти дитину як особистість, розгледіти її індивідуальні особливості.

Котрий рік навчаю дітей та щоразу навчаюся від них сама. Тому успіх своєї педагогічної праці вбачаю у постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній любові вчителя і учня, у вмінні „запалити" дітей до роботи.

Я прагну не робити поділу між дітьми на сильних і слабих, а вчу їх цінувати їхню працю та намагатися виконувати її якнайкраще.

Часто почуваюся щасливою, коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи і зустрічає мене на порозі - я щаслива. Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому.

Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а йважка,дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям.

Використана література

1. Савченко О. Я. Дидактика початкової освіти: підручн./ О. Я. Савченко. – К. : Грамота, 2012. – С.

2. Савченко О. Я. Вивчення особистості молодшого школяра як передумова успішної організації його навчальної діяльності / О. Я Савченко // Початкова школа. – 2012. – № 3. – С. 1.

3. Степанець Н. М. Формування в молодших школярів уміння вчитися як ключової компетентності особистості : [Методичний лист]. / Н. М. Степанець. – Миколаїв : ОІППО, 2009. – 32 с.

4. Якименко С. Підготовка майбутнього вчителя молодших класів до застосування технології створення «Ситуації успіху» /С.Якименко// Проблеми підготовки сучасного вчителя № 5 (Ч. 2), 2012. 5. Калошин В. Д. Педагогіка оптимізму і успіху / Калошин В. Д., Вельбовець Н .В // Шлях освіти. – 2006. – С. 81–89.

6. Коробко С. Л., Коробко О. І. Робота психолога з молодшими школярами: метод. посіб. / за ред. С. Д. Максименко. – К. : Літера ЛТД, 2008. Молодший школяр (Тематичний випуск).// Психолог. – 2006. – № 29.

7.Сухомлинський В.О.Вибрані твори в 5 т.,Т.2. – К.:Рад.школа, 1977.

8.Біда С. Створення ситуації успіху у навчально-виховному процесі /С.Біда//Початкова школа.-2007. - №2. – С.1.